Юра повертається в піонерський табір своєї юності через двадцять років. У руїнах минулого він сподівається відшукати шлях в сьогодення, до людини, якого колись любив. Ця історія про те, що в СРСР не все було гладко, правильно і безлико. Що були переживання, пристрасті, потяги і почуття, які не вписувалися в рамки моралі на шляху до «світлого майбутнього». І що це майбутнє виявилося не таким вже й світлим.