Містечко Вісл-Стоп занепало, проте пам’ять про нього - а передусім про кафе "Зупинка", що наче стало душею громади, - й надалі живе у серцях його колишніх жителів: Бада Тредґуда, Іджі Тредґуд, Дот Вімз та інших. Вона єднає їх на відстані, спонукає залишатися на зв’язку крізь роки та допомагати одне одному в біді. А потім продовжує існувати в їхніх нащадках, перетворюючись на мрію - відродити Вісл-Стоп. І можливо, одного дня їхня мрія стане реальністю…