Віталія та Родіон хотіли бути вільними від усього. Але забули, що свобода - це ще й відповідальність. Болючим було повернення до звичного світу. Вони вирішують на певний час розійтися, щоб осмислити те, що було, є і буде між ними. Родіон іде добровольцем в АТО. А Віталія вчиться просто жити. Може, мама пригорне її до серця і дасть сили будувати долю? Але мати-прокурорка відмовляється від неї. Ба більше, з її подачі доньці не знайти роботи в рідному місті. Порятунком для Віталії стає праця в реабілітаційному центрі, де відновлюють поранених побратимів коханого. Вона нарешті розуміє: справжня свобода - це те, що в тебе неможливо забрати. Як і неможливо погасити любов, що живе в її серці...