Про цю книгу добре сказав Михайло Веллер: «Це ностальгічна рок-опера, виконана іронічною і точною прозою. Інтонація книги тепла, як четвертий тост у душевній компанії. Кайф - Людство - Буття: ось філософське пірнання Макаревича в глибини свідомості та епох».

Книжка написана з гумором і теплом, читається на одному диханні з посмішкою на обличчі. Кожен знайде там свій розділ, свій рядок. У книзі є коментарі відомого експерта-нарколога Марка Гарбера. Він з наукового погляду роз'яснює, чому не можна «знижувати градус», що відбувається в організмі людини в стані похмілля, чому рок-музикантів слід відносити до алкогольної групи ризику... Книжка розрахована на читачів із почуттям гумору!

З книги:

«Життя російської людини поза горілкою немислиме. Це глибинний зв'язок, замішаний і на фізіології, і на містиці. Можете собі уявити сибірське застілля з пельменями і пляшечкою «Шардонне»? Стародавню, доводочну Русь я собі малюю вкрай смутно. Що, наприклад, заміняло бойові сто грамів? Медовуха, чи що? Припиніть. Ми просто багато чого не знаємо»

«Говорити про лікування похмілля, тобто про лікування того, на що я не хворію, я не цілком вправі. Ленін стверджував, що для того, щоб правильно похмелитися, потрібно випити рівно стільки, скільки було випито напередодні. Думка смілива, але спірна. Автор іншої думки мені невідомий, але сама думка видається мені більш правильною і звучить так: «Неправильно організоване похмілля служить причиною тривалого запою».